Третю сходинку, яку посідає нині “Дніпро-1”, дехто вважає одним із головних сюрпризів осінньої частини чемпіонату. Проте із розмови з головним тренером дніпрян Ігорем Йовічевичем можна зробити висновок, що цей показник особисто для нього не є несподіванкою. За минулий рік проведена копітка робота, за яку головній команді Дніпра не соромно.

– У вас було вдосталь часу, щоби проаналізувати виступ “Дніпра-1” в осінній частині сезону. Що вдалося, що ні?

– Після осіннього відрізку вболівальники побачили, що команда росте. Вона показувала хорошу гру. Ми відчуваємо, що всі очікують від нас перемог, і це нас з кожним днем неабияк мотивує. Як і з кожним приходом на стадіон наших прихильників. Проте хочу наголостити, що поточна позиція у турнірній таблиці – це плід нашої роботи на тренуваннях. Ми не хочемо відволікатися і думати про те, що ми найкращі, бо це – футбол. І наскільки ми зконцентровані у тренувальному процесі, вимагаючи максимум один в одного. Бо та робота, яку ми виконуємо, несе нас вперед, дає натхнення і робить конкурентноздатними. Ми сповнені бажання продовжити ту роботу, яку почали в осінній частині сезону. Попереду у нас дванадцять турів, і ми сподіваємось завершити її так само вдало, як і перед зимовою перервою.

– Впродовж більшої частини першого кола ваша команда через кожних два-три тури неодмінно втрачала очки, однак листопадові та грудневі матчі провела бездоганно. Чим пояснили б вищезгадану нестабільність?

– Я вже неодноразово говорив, що команда будується, і мусить вчитися на власних поразках, на кожному невдалому результаті. Звичайно, що це неприємно і для тренера, і для команди, але якщо ти дійсно реально дивишся на речі, які відбуваються у футболі, то можеш набагато більше навчитися після поразки, ніж перемоги. Ті моменти, які ми пройшли у минулому році, змусили нас провести глибокий аналіз, зробити висновки і покращити робочу етику. У ході цього процесу ми постійно додавали і наші спільні зусилля не виявилися марними. Особливо останніх десять ігор в осінній частині чемпіонату, з яких ми виграли у восьми. Завдяки цьому зростає впевненість команди, ти можеш контролювати темп і ритм гри. Адже механізми, які відбуваються на тренуваннях, відображаються на матчах, і футболісти це бачать. Відтак з кожною здобутою перемогою у них зростає впевненість.

– Чи можна сказати, що “Дніпро-1” – команда із психологією переможців?

– Це набувається через тренування. Можу сказати, що у минулому сезоні ми не мали психології переможців, адже посідали останнє місце, втрачали багато очок, програвали. До цих пір пам’ятаю поразку на виїзді від “Миная” та програш від “Колоса” вдома. Тож довелося дуже багато працювати – зокрема, і щодо психології. А на тренуваннях використовували вправи, в яких переможений отримує відчуття приниженості. Це дуже і дуже важливо для розвитку духу переможця. Усі ці маленькі деталі, яким приділяємо увагу на заняттях, і дають результат.


Ігор Йовічевіч: Якщо гравець не відсторонює власне "его", моя усмішка буде останнім, про що він пам’ятатиме - изображение 1

– Мабуть, не помилюся, якщо припущу, що найбільш болючими із чотирьох поразок стали поразки від “Десни” та “Зорі”. Це так?

– Окрім “Десни” та “Зорі” були ще поразки від “Шахтаря” та “Динамо”. Ці чотири програші багато чому навчили. Саме вони допомогли нам виграти решту матчів. Дуже важливо було розібратися у причинах поразок від “Десни” та “Зорі”, і зробити корективи. Команда сприймає інформацію – і виправляється вже у наступному поєдинку. Все залежить від того, наскільки якісно ти робиш аналіз та наскільки глибоко усвідомлюєш причини у плані людського фактору. Коли ти прагнеш бути кращим, то позитивні зрушення у грі і перемоги не забаряться. Тому й було у “Дніпра-1” більше перемог, ніж поразок.

– Що вас, як тренера, більше всього непокоїть в ігровому плані?

– Дисципліна. Це дуже важливо. Колектив у мене на першому місці, бо саме він розвиває мене, як одиницю. Коли ти свідомо працюєш на колектив, то обовязково виникає один Довбик, один Піхальонок, Назаренко, у свій час – Дуглас.


– Сьогодні гру “Дніпра-1” важко уявити без її провідних гравців, на рахунку яких левова частка усіх забитих мячів – Довбика та Піхальонка. Не випадково їх прізвища торік з’явились у списку членів національної збірної…

– Обидва – унікальні гравці в українському чемпіонаті. Один з них, Піхальонок, раніше не мав ігрової практики у “Шахтарі”, адже там була велика конкуренція. Та й травми йому дошкуляли. Саме тому він не мав змоги проявити себе. Це же саме стосується й Довбика, який після пошкодження хрестоподібних зв’язок у “Мідтьюлланні” довго “виходив” з травми, набирав форму. Проте у нинішньому чемпіонаті обоє максимально розкрили свій потенціал. На даний момент вони є провідними виконавцями “Дніпра-1”, і я дуже гордий, що маю їх у нашому колективі. Довбик і Піхальонок – це потенціал збірної України.

Ігор Йовічевіч: Якщо гравець не відсторонює власне "его", моя усмішка буде останнім, про що він пам’ятатиме - изображение 2

– Як гадаєте, інформація щодо зацікавленості у послугах Довбика із різних клубів Європи не вплине негативно на футболіста, як це нерідко трапляється у подібних випадках?

– Це цілком позитивно, коли попит є на футболістів нашого клубу. Довбик показує гру високої якості, викликається до лав національної збірної. Як і Піхальонок. Цим пишається весь клуб, всі колеги-футболісти, наш тренерський штаб. Це дуже важливо. Якщо торік до “Дніпра-1” ніхто не хотів йти, бо ми були на останньому місці, то тепер різні гравці телефонують і просяться в команду самі. Ситуація суттєво помінялася і всі побачили, що у “Дніпрі-1” футболісти можуть прогресувати, тут є хороша команда і в ній панує позитивна людська атмосфера. Багато футболістів – зокрема, Сваток, Ігнатенко, Дубинчак, Джурасек, Назаренко та інші додали в індивідуальному плані, тому і стали конкурентноздатними.

– Які методи застосовуєте, кли відчуваєте перші паростки зірковості у того чи іншого підопічного?


– По характеру я відверта людина і хочу бути щирим, ообливо коли на полі під час тренування йдеться про футбол. І якщо помічаю щось не те, то де б це не було – в особистій розмові, в офісі, на базі, на футбольному полі, в готелі або в ліфті, обов’язково скажу у вічі те, що думаю. Людина повинна знати, який статус вона має, коли розмова з нею йде віч-на-віч. Я часто буваю усміхнений, однак якщо футболіст не сприймає інформацію, яку йому дам, то цілком можливо, що моя усмішка буде останнім, про що він буде пам’ятати. Якщо гравець не розуміє моїх вимог та не в змозі відсторонити своє “его”, то тоді команда має проблему. А я цього не потерплю.

Ігор Йовічевіч: Якщо гравець не відсторонює власне "его", моя усмішка буде останнім, про що він пам’ятатиме - изображение 3

– Наскільки виправдовують сподівання легіонери?

– Коли в команду приходить іноземний футболіст, є сподівання, що він буде кращим за українських гравців, які є у наявності. Але буває не завжди так. На жаль, не на всі позиції є потрібні свої футболісти, тому деколи ми змушені йти на закордонний ринок, щоб поповнити команду виконавцями, здатними втілити тренерську ідею у життя. Легіонер має відповідальність, адже приїжджаючи до чужої країни, він своєю роботою повинен довести, що є справжнім професіоналом. Я ніколи не дозволяю валяти дурня на тренуваннях. Скажу вам: зараз у колективі настільки підняли планку робочої етики, що інколи складається враження, нібито у “Дніпрі1” і тренер не потрібен. Такою є командна дисципліна! Футболісти один одного підтримують і ставляться вимогливо. Це і є та формула, яка забезпечує результат.

– За ким із футболістів, що залишили команду цієї зими, більше всього жалкуєте?

– Повірте, я не маю часу думати про минуле. Загалом дивлюсь на футбол, зважаючи на сьогодення та думаючи про майбутнє. От, скажімо, сьогодні ми провели двосторонню гру, і важливо враховувати її особливості. А те, що було вчора, вже всі давно забули. Вимоги до самого себе у мене на кшталт Microsoft – ти постійно оновлюєшся, весь час себе вдосконалюєш на користь команди.

– Зорієнтуйте, скільки загалом новачків ще може з’явитись у “Дніпрі-1” впродовж зимової паузи у чемпіонаті?

– Я вже казав, що клуб “Дніпро-1” повинен бути активним на трансферному ринку. Одна справа, що я задоволений командою, а зовсім інша, що треба не прогавити, коли з’явиться хтось із якісних кандидатів, здатних принести нам користь. Гадаю, це правильний шлях. Адже зростає якість та інтенсивність тренувального процесу. От сьогодні на згадуваній вже двосторонці було чимало єдиноборств: Назаренко йшов на Вантуха і так далі. Спостерігаючи за ними, ти не можеш розслабитися і весь час знаходишся у напрузі. Разом з тим усвідомлюючи, що перебуваєш у робочому процесі з хорошими та рівноцінними футболістами, завдяки яким прогресуєш щоденно.

Фото – СК Дніпро-1

Source: news.google.com

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *